Нас уже:
1
1
6
2
7

Вход


Вы можете восстановить пароль либо зарегистрироваться если еще не проходили регистрацию.
Или ввойдите через

Стихи о школе

Давно вже літечко пройшло

Давно вже літечко пройшло,
Доволі бігати, гуляти…
Садок снігами замело:
Тепер учімося читати,
Ж, Р гарненько вимовляти,
Щоб нам не соромно було
Себе на люди показати.

Олександр Олесь



Письменна Зіна
 
Я вже знаю, як писати:
Дід.
Бабуня.
Мама.
Тато.
А до книжки як візьмуся,
То ще й більше слів навчуся.

Іванна Блажкевич

 

Як багато знаю я
 
В мене книжок багато – 
І новенькі, і старі.
Як піду до школи з татом,
Всі книжки віддам сестрі.
Хай вона сама читає
Про лисичку й журавля.
Хай вона, мала, узнає, 
Як багато знаю я.

Платон Воронько



Прийде осінь. Закурличе
Журавлями в ранній час,
І дзвінок мене покличе
Перший раз у перший клас.

Вадим Скоморовський



Перше вересня

Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі –
Ідуть до школи первачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

Наталя Забіла



- Ой Степане, ой Миколо,
- Куди ти спішиш так скоро?
- Нема часу на розмову,
- Поспішаю в рідну школу.



Прохання
 
Як весело дзвінок грає! –
То до школи він скликає.
Пусти й мене, моя мати,
З школярами мандрувати!
Бо в тій школі, я вже знаю,
Сидять діти, як цвіт в гаю.
Сидять діточки темнесенькі,
Книжечки у них новесенькі.
Числять, пишуть і читають,
Ще й співаночки співають.

Марійка Підгірянка



Дзвоник

Літо стернями пішло,
Входить осінь у село.
Я люблю румяну осінь,
Над садами чисту просинь,
Молотарки спів у полі,
Перший дзвоник в нашій школі,
Що нас кличе, мов зоря,
До книжок. До букваря.
Я нарву найкращих квіток, -
Купачків, жоржин, леліток, -
Принесу з росою в клас,
Де стрічає вчитель нас.
Я віддам букет барвистий,
Де блищить оса намистом,
А одного купачка
Приладнаю до дзвінка.
Ой дзвіночки срібляні,
Добре вчитися мені.

Михайло Стельмах



Школа
 
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки – на квіти,
Дітоньки – до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.

Марійка Підгірянка



Школа

Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде. Як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та – лиш дзвоник задзвенить – 
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.

Дмитро Павличко



Голосні звуки

О-о-о –
Яєчко одно
Знесла курочка чорненька.
Знайшла дівчинка одненька –
О-о-о –
Яєчко одно.

А-а-а,
Яблучка два,
Два яблучка червоненькі
Несе донечка до неньки.
А-а-а – 
Аж яблучка два.

И-и-и –
А хлопчика три
В калабаню упали
І всі разом кричали –
И-и-и –
Тих хлопчиків три.

І-і-і –
Лошачки малі,
Є у них чотири ніжки,
Коло воза ідуть пішки –
І-і-і – 
Лошачки малі.

У-у-у,
Песик на шнурку,
Цуценяток п’ять кудлатих
Полягали біля хати.
У-у-у,
Песик на шнурку.

Е-е-е,
Де то мама, де?
Нема мами, пішла в поле,
Там бурян на ниві поле.
Е-е-е,
Ось вже мама йде!

Марійка Підгірянка



Вітер не знає абетки
 
Невсидючий вітер
Знає кілька літер:
Залетить в трубу –
Тільки й скаже: бу-бу-бу,
Прилетить до комишу –
Тільки й скаже: шу-шу-шу.
А оце чомусь мовчить –Мабуть, решту літер вчить.

Микола Сулима



Вчиться вересень читати
 
Вчиться вересень читати,
Вчиться літери складати.
Засміявся хитро вітер:
- А склади-но осінь з літер!
- Вдарив вересень тривогу:
- - Хто прийде на допомогу?!
- Огірок озвався гречно:
- - «О» віддам я, безперечно,

Раз оказія така! –
Стала гірка з огірка.
Тут світання нагодилось,
Також чемно уклонилось:
- «С» охоче віддаю,
- Бо вітанням я стаю.
- Ціле «Ін» індик приніс
- В подарунок: - Пршу, друже!.. –
- Дик, кабан великий дуже,
- Навпростець пішов у ліс.
- Мовив вересень про себе:
 - Ще мякого знака треба! –
- І підходить до коня:
 - Дайте знак пом’якшення!
 - Що ж, бери! – промовив кінь,
- І з коня зробився кін…
- Застидився вітер сильно,
- Каже вересню прихильно:
 - Хочеш, «І» віддам тобі!
- - Пізно, вітре, далебі,
- Віддавати «І» тепер,
- Як тобі я носа втер! 

Оксана Сенатович



Кошеня

Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
«Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста».
Кошеня кричить:
«Ніколи!
Краще я піду до школи!»

Платон Воронько