Вірші про маму дітей 2-4 років
Вірші про Великдень для дітей 9-10 років
Колядки українською мовою для дітей 2-4 років
Вірші про дружбу для дітей 9-10 років
Вірші до 8 березня для школярів
Вірші про дитячий садок для дітей 5-6 років
Курочка Ряба
Вінні-Пух. Повернення у столітній ліс. Пригода шоста
Шкільне оповідання про свято Дня Святого Валентина.


Після Нового Року День Святого Валентина – найвеселіше свято у класі, а то і в усій школі. З самого ранку 14 лютого перед уроками і на перервах лунає прикольна музика. По коридорах снують листоноші з різнокольоровими серцями на беретах. Скільки б валентинок не вкинули у скриньки біля класів, усе рознесуть адресатам. Нічого не переплутають. Тому що в цей день потрібно кохати і бути коханими. Обмінюватися валентинками, одним словом!
Святковий оргкомітет оголосив конкурси на найкращу валентинку і на найбільшу кількість отриманих валентинок. Звичайно ж, перше місце за найкращу по праву належить Олі Чайці. Адже серед цілої купи „сердечних” листівок вона отримала ще й велике запашне серце-медяник від Руслана Пончика.
– Я сам пік, мама тільки керувала, – захлинався Пончик, а фарби на Валентинці – харчові, не бійся їсти!
Найбільше ж валентинок мріяли отримати багато дівчат. Казали, що Аліска навіть сама собі підписала з десяток, щоб виграти. Та все ж таки прийшлося їй поступитися першим місцем. Несподівано для всіх найбільше „сердечок” отримав географ Микола Іванович. Листоноші принесли йому цілу купу того „любовного зілля”.
Одна Мар’яна сидить у куточку біля вікна і сумує. Її не цікавлять веселі пісні та конкурси, а декілька листівок, доставлених святковою поштою, не читані опинилися у портфелі:
– Пізніше прогляну...
Справа в тому, що Мар’яна несподівано для самої себе закохалася. І не в кого-небудь, а у красеня Павла Хавруся. Звичайно ж у Мар’яни шансів нуль. Не одна з класу потайки сохла за ним. Та нікому хлопець не надає переваги. Нема чого й Мар’яні сунутися. У портфелі лежить не підписана валентинка.
– Як від нього прийде, то й я йому підпишу, – думає, сама в те не вірячи.
– Пошта! Пошта! День-дзелень! – листоноша у береті витягає з сумки рожеве сердечко.
– Невже?.. Так і є! Він! Це просто якийсь сон! „ Кохаю, бажаю зустрічі! Твій П”
– Зачекай-но, листоношо! Візьми листівку на відправку! – Мар’яна дістає з портфеля куплену валентинку і похапцем пише:
– В суботу! Кінопалац. Денний сеанс.
Хоч, фільм, що йде в кінопалаці, Мар’яна вже бачила, але дуже б хотілося подивитися його ще раз з Павликом. Дівчинка крутить у руках рожеву валентинку і посміхається своїм думкам:
– ... бажаю зустрічі! Твій...
– Ха-Ха-Ха.... Га-Га-Га.... – голосно регочеться Людка Круглик за спиною, – І тобі прийшла?!
Мар’яна від несподіванки здригається всім тілом і нічого не розуміючи дивиться на реготуху.
– Валентинка від Вухновського, бачу, і тобі прийшла! – пояснює Людка, – Він усім дівчатам до одної підписав. Однакові, рожеві, як у тебе. „ Кохаю, бажаю.... Твій П” . Так-так. Петро, значить. Біжи в роздягальню, там йому дівчата темну влаштували. Я теж уже встигла стусонути разок під ребра! Нехай не дурить!
Перед очима Мар’яни попливло вікно з калачиком на підвіконні, парти і дошка з крейдою. А Людка раптом зробилася маленькою, як комарик.
– Що я наробила!!! – вжахнулася, – підписала листівку красунчику, та ще й набилася в кіно! Він же сміятиметься з мене!!! Скажу, що то не моя! (прізвище, дурна, написала) Може вигадати, що не йому підписувала? Так чому ж „Павлу Хаврусю” на адресі, запитає...
– Що з тобою? – з усієї сили торсає Людка, – Кажу ж, біжи до роздягальні, там Вуханя ...
– Людмило, не знаєш, де Хаврусь? – питає у однокласниці.
– Не знаю, – поперхнулася словами Кругличка, – Казали, що відпросився з останнього уроку і кудись побіг. Та нащо тобі той красунчик! Іди в роздягальню, поки перерва не закінчилася, бо після уроків Петра не впіймаєш!..
Як же довго тягнеться останній урок! Нарешті дзвінок. Мар’яна згортає зошити з парти в портфель і поволі бреде одягатися. Ніяк не попаде в рукав куртки... Не застібне каптура...
– Ще й відпросився кудись... Мабуть, щоб світ за очі забігти від моєї листівки.
На ґанку на мить зупинилася. Темні волохаті хмари заволокли все небо. Сніг добре підтанув і лежить під ногами сіро-брудною рядниною під колір неба. Мар’яна ступила на слизьку стежину і зробила декілька кроків до шкільних воріт. Раптом де не взявся чорний, як смола, котяра, шаснув через стежку і з розгону видряпався на стовпчик паркану.
– Хоч як не старайся, а більшої невдачі ти мені вже не зробиш, – подумки посміхнулася дівчинка.
Ззаду чуються невпевнені кроки. Хтось торкає за рукав... ??? Хаврусь? Дістає... Валентинка!!! Та яка гарна!
– Я підписав її ще зранку. Тільки тобі одній! Не наважувався відправити. Адже мені прислали всі дівчата з класу, крім тебе... – говорив скоромовкою красунчик, немов боявся, щоб його не перебили.
– А тоді... Як отримав твою... зразу відпросився і пішов... Тримай.
Він кладе у Мар’янину долоню два невеличких папірці – квитки на улюблений сеанс до кінопалацу. Вражена дівчинка довго дивиться на квитки, нічого не розуміючи! Тоді поволі розгортає валентинку.
„НАЙКРАЩІЙ У СВІТІ ДІВЧИНІ” – написано в ній почерком Павлика.
Сонце раптом розсунуло сірі хмари і сипнуло у шкільний двір жменьку яскравого проміння. Сніг, що збирався танути, заграв усіма барвами, немов у казці.
Один сонячний промінчик заплутався у чорному хутрі кота, виблискуючи дорогими самоцвітами. Кіт облизав те чарівне сяйво зі спини та хвоста і підморгнув Мар’яні зеленим оком.
На поріг школи вигулькнула Кругличка.
– О! Стоять! Як наречені. Поцілуйтеся, чи що! – голосно викрикнула Людка і зареготалася. Та Мар’яна з Павликом не звернули на неї ніякої уваги.


Автор Тетяна Чорновіл

При копіюванні матеріалу прохання вказувати автора і джерело.