Настало літечко – чарівна пора ясного сонечка, рясних дощиків, яскравих квіточок, шовкових трав і соковитих ягід. Малят манить теплими хвильками річка, озеро чи море. Можна помандрувати до лісу чи парку послухати спів птахів. А ще запрошуємо прочитати чудові віршики про літо і його веселі принади.
* * *
Тепле літо йде лужком,
Постьобує батіжком.
По травичці побрело,
Сніп ромашок принесло.
М. Пономаренко
Люблю літо!
Люблю я, літечко, тебе,
За небо ніжно-голубе...
За квіти, ягоди і фрукти,
За свіжі і смачні продукти,
За ласку, за твоє тепло,
Боюсь, щоб швидко не втекло!
Лана Виноградова
По райдузі
Зібрало літо в горщик
Громи несамовиті,
Линуло теплий дощик
На трави і на квіти.
Мов казку променисту
В краплинках вниз сипнуло
І райдугу барвисту
За річку в гай зігнуло.
Покличу я сестричку:
– Оксанко, годі спати!
Ходімо через річку
По райдузі стрибати.
Тетяна Чорновіл
Їжакова пісенька
Гарну пісеньку про літо
Склав колючий їжачок,
А слова хазяйновито
Заховав між голочок.
Повно слів між голочками
Мала пісенька дзвінка:
Про галявину з грибками,
Квітку, ягоди й жука…
Їжачок край ночі хутко
Йшов стежками серед трав.
На горбку, діставши дудку,
Сів і пісеньку заграв:
Про джмеля, кислиці спілі…
Та заухкала сова
Й на світанку десь у зіллі
Розгубилися слова.
Крізь заграви тло безкрає,
Прокидаючись від сну,
Тепле літо їх збирає
У духмяну пелену.
Тетяна Чорновіл
Той, що в дзвонику живе
Не Мурашка і не Коник
В запашний забрався дзвоник
В тепле літо дощове.
З мушлі виставив лиш ріжки,
Бо сердитий, мабуть, трішки
Той, що в дзвонику живе.
– Має він зубів штук триста! –
Враз Сорока голосиста
Повідомила нове,
– Всіх поїсти має змогу!
Не сказав на те нічого
Той, що в дзвонику живе.
Не вмовкали в лісі птахи,
Звірі, жаби і комахи
Про нещастя квіткове!
Раптом взявся десь Журавлик
І курликнув: – Та це ж Равлик –
Той, що в дзвонику живе!!!
Тетяна Чорновіл
Пісенька Цикалка
Зранку, вдень і в пору пізню
В травах цикав коник пісню.
Цик-цик-цик – про літню днину,
Про розквітлу бур’янину.
Цик-цик-цик – про луки й річку,
Про духмяну тиху нічку.
Цик-цик… Пісеньки кінець!
Спати влігся стрибунець.
Тетяна Чорновіл
Прикмети літа
Ластівки літають
Над водою низько,
Хвилі розбивають —
Значить, дощик близько.
Мов червоні квіти,
Хмари в небі синім,
Значить, завтра, діти,
Буде вітер сильний.
А як льону річка
В полі засиніла,
Знайте, що суничка
У гаю дозріла.
М. Чепурна
Де літо живе
У павука хатинка —
Тоненька павутинка.
У коника веселого —
Між травами оселя.
У ластівки швидкої —
Під нашим підвіконням.
А тепле й ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,—
Живе в очах у мами
Анатолій Костецький
Справи літа
Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
Анатолій Костецький
Літо
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
О. Роговенко
Сунички
Під маленькими яличками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками –
То по одній, то по дві.
Ой сестриченько-яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі
Ліна Костенко
Літо
Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
Лель-Анатолій Загрудний
