Вірші про перше вересня для дітей 5-6 років
"Бузиновий цар" Ліна Костенко: збірка віршів для дітей
Як Братчик Лис полював, а здобич дісталася Братчику Кролику
Вірші про Україну для школярів
Вірші про дружбу для дітей 7-8 років
Вірші про зиму для дітей 5-6 років
Вірші про літо для дошкільнят
Вірші про писанки для дітей 7-8 років

Ознайомтеся з підбіркою віршів про весну для школярів

Вірші про весну для школярів
 

Вірші про весну для школярів

Ознайомтеся з підбіркою віршів про весну для школярів, в яких описані явища чудової пори року, коли після зимових холодів оживає природа. В веселих віршах можна знайти багато пізнавального, що допоможе закріпити знання шкільної програми і створити незабутній весняний настрій природного відродження. 
 
Так починається весна
 
Знов починається весна!…
Знов починаються дива…
То серед двору із-під снігу
Раптово визирне трава,
То раптом лагідні веснянки
Засіють щоки та носи,
Чи розщебечуться —
Ще зранку! —
Птахи на різні голоси!
А вчора…Вчора…
Що й казати!
Всі веселилися
До сліз:
Славко —
Дражнило й задирака —
Наталці проліски приніс!…
І зовсім це не дивина:
Так починається весна!
 
Анатолій Костецький
 

 
*    *    *
 
Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,— 
Сніжинки розтанули вмить. 
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати — 
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,— 
Чекати у гості її!
 
Марія Познанська

 
 
Весняні квіти
 
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
 
Олена Пчілка

 
 
Де поділася весна?
 
Диво дивне, дивина –
Де поділася весна?
Ми гуртом її шукали
І до сонечка гукали:
«Подивись-но з висоти,
Де нам весноньку знайти?»
Каже сонце: «Ось вона!
Спить у пролісках весна.
По снігах вона блукала,
От у лісі й задрімала.
А тепер я залюбки
До весни зроблю стежки!»
Враз з’явилися струмочки,
Задзвеніли як дзвіночки
По долинах, по ярах
І весні вказали шлях.
 
Людмила Цілик
 

 
Чарівна пора
 
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі..
В синім небі — журавлі…
Перші проліски цвітуть,
Перші джмеликі гудуть
Це прекрасна й чарівна
В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї
Голосисті солов’ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
 
Тетяна Корольова
 
 
Весняні Дзвони
 
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.
 
Микола Сингаївський
 
 
Травка-веснянка
 
Травко- муравко,
Стелись на галявку,
На стежку до броду,
На стежку до хати,
Де ходить по воду
Іванкова мати.
Травко-ласкавко,
Стелись аж до ґанку.
— Ми будем з тобою,-
Матуся сказала.—
Покропим водою,
Щоб ти не зів’яла.
Травко-веснянко,
Стелись на полянку,
На згір’я шовкові,
На луки під гаєм,
На землю в обнові,
Де ми виростаєм.
 
Микола Сингаївський
 
 
Журавлі
 
Прилетіли журавлі,
Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис…
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі…
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
 
Олександр Олесь
 

 
*    *    *
 
Іде лугом гречна панна,
Усміхається,
Її слідом срібна стежка
Заквітчається –
Ой не є то гречна панна,
Але є се зоря рання,
Королівна і царівна,
Красная Весна!
 
Василь Пачовський
 
 
 
Бурульчині сльози
 
 
Бурулька плакала-ридала, 
Не стримувала сліз гірких, 
Бо, вкутавшись у мокрий сніг, 
Зима на хмарах відлітала. 
– Куди ж ти! – плачучи питала, 
– Ще в нас лишилось стільки втіх!... 
Не доказала, та й розтала, 
І плач бурульчин раптом стих… 
 
Дзвінкий струмок з тих сліз з‘явився, 
Враз землю звеселив сумну, 
Й десь з талою водою злився… 
 
Здолавши кригу навісну, 
Несмілий пролісок пробився. 
Вітав він квіткою весну, 
І прокидаючись від сну, 
З струмка холодних сліз напився.
 
Тетяна Чорновіл
 
 

Мати-й-мачуха
 
Холодне сонце мрiяло 
Зимою про весну, 
Бліде проміння сiяло 
У землю крижану. 
 
Крижинки розтопилися, 
I враз з посiвiв тих 
Сто сонечок пробилося 
Маленьких золотих. 
 
Хоч на землi з’явилася 
Їх сонячна краса, 
Росли і ввись дивилися 
На рідні небеса. 
 
Як сонце враз ховалося 
В нічній холодній млі – 
Сто квіточок схилялося 
До рідної землі. 
 
Чия принадніша краса, 
Не думали вони, 
Бо з мріями про небеса 
Земні дивились сни.
 
Тетяна Чорновіл

 
Березень
 
Прокинься, земле, годi спати, 
Зимовi днi кудись пiшли, 
Бо дикi гуси-лебедята 
На крилах Весну принесли. 
 
Снiги, що Зиму ще чекали, 
Стекли в веселi ручаї, 
Замилувалась в води талi 
Верба на котики свої. 
 
Вже Весну сонце величає 
Промiнням нiжним на щоках 
I юний Березень стрiчає 
З пучечком пролiскiв в руках.
 
Тетяна Чорновіл

 
Квітень
 
Весно, весно! Перші квіти
Розцвітають на землі.
Сині проліски привітно
Зводять вінчики малі.
І хоч, може, буде влітку
Більше квітів запашних,
Та для нас найперша квітка
Наймиліша від усіх.
Ми завжди її помітим,
Весну в дім принесемо.
І тому цей місяць Квітнем 
По заслузі ми звемо.
 
Наталя Забіла