Чорновіл Тетяна
КАЗКА З ТРУХЛЯВОГО ПЕНЬКА
Лісова Фея має безліч важливих справ у Чарівному лісі: слідкувати за слугою Злої Чаклунки Чорним Вороном, щоб бува не пообривав горіхів на ліщині, рахувати гриби, варити запашне суничне варення до зимового чаю, та ще повно всякої всячини. Добре хоч гномики допомагають. Та сьогодні Фея лишила своїх друзів на господарстві самих. Захотіла ще раз хоч краєчком ока глянути на ту галявину на околиці лісу, де завжди так багато улюблених її квіток – золотавих Кульбабок.
Чарівний килим злетів над деревами. Ось і галявина! Та що це?!! Ні одної квіточки! Тільки подекуди над зубчатим кульбабовим листям стирчать високі дудочки-стовбурці. Лісова Фея гірко заплакала:
- Де ж поділися мої гарненькі квіточки? Невже це знову чари клятої відьми?
- Не плач-ч-ч-ч... – скрипучим голосом озвався старий Трухлявий Пень у кутку галявини, - Кульбабки с-с-с-плять... Вітер ч-ч-ас-с-то роз-з-зповідає ка-з-зоч-ч-ку про одну з них. Віз-з-з-ьми он того с-с-сухого лис-с-стка в моєму дуплі. Я там ус-с-се запис-с-сав.
І справді, у дуплі лежав рудий кленовий листок, пошкрябаний гострим сучком. Важко щось розібрати. Та Фея змахнула крильцями, і дивовижна історія, записана Трухлявим Пеньком, з‘явилася перед нею, як на долоні.
