Зимові оповідання

Тетяна Чорновіл

ЯЛИНКОВА КАЗКА

Скоро Новий Рік!  Передчуття свята дарує надію і хвилюючі сподівання. Паморочиться голова від чарівних пахощів ялинки, яка давно вже виблискує яскравим променистим убранням.Доброго здоров’я, діду! З наступаючим Вас! – дзвінко та весело вигукнула новенька Блакитна Кулька з сніжинками на личку  до рум’янощокого Колобка з старомодного пап’є-маше,   що примостився на найнижчій ялинковій гілці.

 Старий глянув догори і нерішуче посміхнувся, хоч очі його були невеселими

– Досить сумувати, гайда до нас Новий Рік зустрічати! – не вгавала блискуча веселуха. – Не цурайтеся, ми ж з Вами таки рідня, хоч і далека.

– Та… Ні… Не люблю я великих компаній, – зніяковів Колобок.

– Які там компанії,  крутнулася на шнурочку Блакитна Кулька, – самі свої: Рожева Кулька, та що зліва, Лілова Кулька, що справа, два Пінгвіни, Бурулька, може ще Золота Шишка, та що знизу від Жолудя. Приходьте, прошу Вас!

– Ви ж на мене й не розраховували, не хочу нікого об’їдати, – знову завів своєї стариган.

– Ви що! Ха- ха- ха! – мало не луснула зо сміху Блакитна Кулька. – У нас тут біля Вершини всього повно! Ось погляньте: Цукерки, Мандаринки, Медівнички, Пряники, Червонобокі Яблука… Не відмовте, дорогий родичу! Приходьте!

– Я й бачу погано… Боюсь заблудитися по дорозі… Так що прошу вибачити… – гугнявив Колобок, ховаючись у хвої.

– Не бійтеся, знайдемо вихід,  - на мить задумалась невгамовна, - О! Я ввімкну Кольорові Ліхтарики, щоб освітлювали вам шлях, а для вірності ще й Серпантинку  кину згори – тримайтеся за неї і нікуди не звертайте!

– Не розумію я по стрілках годинника… Не зможу прийти вчасно… – з останніх сил опирався рум’янощокий.

– А навіщо ті стрілки! Годинник битиме дванадцять, тоді й приходьте. Ну я побігла наряджатися, а на Вас чекаю і відмов більше не приймаю! – защебетала Блакитна Кулька.

А Колобок сторожко визирнув з-за зеленої запашної гілочки.

– «Приходьте, приходьте», – перекривив він Блакитну Кульку скрипучим голосом. – Та ж на дорозі скрізь небезпека чатує! Сніговика з його мітлою я ще якось здолаю. А Лисиця! Он же вона зачаїлася за Зеленим Ліхтариком, тільки хвіст рудий виглядає! Знаю я її. Почне з того, щоб пісеньку на язику заспівав…

– Правильно! – почулося десь від ялинкового стовбура, а рум’янощокий аж здригнувся від несподіванки.

– Новий Рік справжні господарі вдома святкують, а всякі пройдисвіти по гостях шастають, – пояснив свою думку Фіолетовий Мухомор з блискучими цяточками на шапці. – Ми з вами якби тільки намірилися кудись подибати, то зразу б так і попали комусь на святкову вечерю! Бо ми з Вами страшенно смачні, і про це кожен знає, – продовжував крапчастий гриб.

– Хтось може й смачний, тільки не ти, – думав заперечити Колобок, але не захотів псувати сусідові святкового настрою.

– Мухоморе Мухоморовичу, Ви такий же самотній як і я, давайте святкувати разом !  Я Вам Новорічну пісеньку заспіваю! – вигукнув він і щиро посміхнувся.

Годинник, по стрілках якого майже нічого не можна було зрозуміти, раптом пробив дванадцять, засвітились Кольорові Ліхтарики, задзвеніли Чарівні Дзвіночки. Звідусіль лунала  музика!

                       З Новим Роком!   З Новим Щастям!

Гілочки ялинки хитнулися в такт музики, і всі іграшки завертілися у веселому танці.

–  Загордився дідуган, не прийшов на вечірку! – жалілася подругам Блакитна Кулька.

А Колобок біля підніжжя ялинки кружляв з Фіолетовим Мухомором у новорічному танку і співав йому обіцяну новорічну пісеньку:

                    Я від баби утік і від діда втік,

                    Зустрічати прибіг свято Новий Рік!

 Зв’язатися з автором можна за електронною адресою t_chornovil@i.ua