Нас уже:
1
8
0
9
6

Вхід


Вы можете восстановить пароль либо зарегистрироваться если еще не проходили регистрацию.
Або увійдіть через
 

Вірші про дружбу для дітей 9-10 років


Вірші про дружбу

Ми зібрали найкращі вірші про дружбу українською мовою, щоб навчити малюків цінувати стосунки між друзями, ставитись до них із повагою і завжди допомагати одне одному. Дитячі вірші про дружбу дуже цікаві, вони читаються легко і з задоволенням!

Пенькова дружба 

Жив собі Пеньок в траві,
Доживав на самоті.
Захотілось Їжакові
Знадобитися Пенькові.
– Давай, – каже, – разом жити?
– Добре, – Пень відказує, – живи й ти.
– А давай будем дружити?!
– Добре, в дружбі краще жити.
Раптом підповзла Гадюка
І Пенькові в інше вухо
Шепотить: «Живи зі мною,
Буде добре нам з тобою».
– Добре, Пень відповідає, -
Місця поки вистачає.
Але якось сталось так
Що Гадюку з’їв Їжак.
– Що за шум? – Пеньок питає.
– Я Гадюку доїдаю.
– Добре, – відказав Пеньок.
Здивувавсь тут Їжачок:
– Ви ж колись разом жили?!
– Колись – так, а тепер – ні.
І така дружба буває,
Та чи хтось її бажає?!
Щоб один дружбу шукав,
Другий її зневажав.
Або один дружбу пропонує,
Інший її не шанує
 
(Вікторія Остапчук)

Вірші про дружбу
  
  Справжні подруги 

П'ятикласниця Людмила 
вранці мамі заявила: 
– Все! До школи я – не йду! 
 
Я не стерплю цю біду. 
Щастя скінчено моє: 
Адже в Рити джинси є! 
І тепер зі мною Рита 
відмовляється дружити… 
Здивувалась мама дуже 
– Ви ж були найкращі друзі!? 
– Так. Але сказала Рита 
поки буду я ходити 
не у джинсах, а в спідниці, – 
їй не хочеться й дивиться, 
бо вона вважає: жінці 
для краси потрібні джинси... 
Мамо! 
Дружбу виручай. 
Джинси і мені придбай! 
Мама спершу подивилась 
на похнюплену Людмилу, 
а потім мовила: 
– Діла-а... 
Ви – спра-а-вжні 
подруги!.. – Й пішла... 
А ви, що скажете мені. 
Це – справжні подруги, чи ні? 

Вірші про дружбу 
 
Чи є що золота дорожче на землі? 
У мудреця спитали якось люди. 
Не довго думав мудрий чоловік:
– Дорожча дружба – є, була і буде!
 
Тоді чому сказали: – Сталь міцна, 
Міцніша над усе, це знає всяк і всюди, 
Подумав трохи й відповів мудрець
– Міцніша дружба – є, була і буде!
 
Йому сказали: – Ураган страшний, 
Корчує він дуби, несе руїну всюди.
– Чи є сильніше, що за ураган?
– Сильніша дружба – є, була і буде!
 
Усім смакує не полин, а мед.
Мед люблять діти –
І дорослі люди.
Мед – найсолодший із земних дарів.
–Солодша дружба – є, була і буде!
 
(М. Мітаров)

Вірші про дружбу 
 
Краще – з друзями разом!

Чи вірте,
чи не вірте – 
найкраще на санчатах 
зимовим днем
із гірки удвох із другом
мчати.
Це – здорово! Повірте!..
Свистить у вухах вітер,
і сонце вам сміється, 
і всім навкруг
здається, що ви удвох –
всесильні, єдині,
цільні,
спільні.
Та що там говорити,
візьміть –
і перевірте!..
От вчора ми удвох
з Юрком,
моїм найкращим другом,
на санках їздили разом, 
ще й так – аж свист у вухах!
Мчимо – і весело обом:
йому,
й мені,
і нам разом!..
Аж раптом бачимо –
Славко,
стоїть один,
без санок.
– Мерщій до нас! –
гукнув Юрко.– 
Кататимешся
з нами!
А той – мовчить,
такий дивак.
Не вірить, мабуть,
що «за так»
ми візьмемо –
повірте! –
його на нашу гірку.
Ні, не забули
ми з Юрком,
як влітку хизувався
велосипедом
цей Славко –
і сам-один катався.
Давно він, мабуть,
сам-один
кататись
призвичаївсь.
Не розуміє, мабуть, він,
як гарно
з другом
мчати!
Забув
хлопчачу дружбу –
і от йому сутужно.
Та є вона! Та є вона!
Для друзів це – не дивина: 
коли тобі
сутужно –
прийде на поміч
дружба!..
І от –
та що там говорить! –
Славко
уже до нас
біжить, летить
на нашу гірку!
Не вірите?
Повірте!
Ще й санки знизу
нам обом притяг!
А був – ледащо!..
Він зрозумів:
усім разом кататись
значно краще!
 
(Анатолій Костецький)
 
Вірші про дружбу
 
Я сиджу біля віконця,
Із-за хмар не бачу сонця,
Дощ іде – на дворі шумно,
А мені самотньо й сумно.
І я б на дворі погуляв:
М’яч футбольний поганяв,
Я б на гойдалці катався,
Зі спускалки я б спускався,
І на ровері у раз
наздогнав усіх би вас!
 
Та гуляти неможливо –
Почалася сильна злива.
Я не буду сумувати,
В мене іграшок багато.
Нам їх вистачить на всіх -
Друзів запрошу своїх,
Будем бавитися разом,
Закінчиться дощ тим часом.
Треба чоботи взувати
І гуртом іти гуляти.
 
Де глибока, де не дуже –
Всі ізміряти калюжі!
А поки дощ холодний лив,
Я річ важливу зрозумів:
Хто один – завжди сумний:
В непогоду, в день ясний.
З другом сві стає чудовим,
Навіть в зливу кольоровим!

 

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. Ви можете зареєструватись, увійти на сайт вгорі, або увійти за допомогою соціальних мереж:

Войти через loginza

Коментарі

До даної статті поки немає коментарів. Станьте першим!