Нас уже:
1
8
0
9
9

Вхід


Вы можете восстановить пароль либо зарегистрироваться если еще не проходили регистрацию.
Або увійдіть через
 

Вірші про весну для школярів


Вірші про весну для школярів
 

Вірші про весну для школярів

Ознайомтеся з підбіркою віршів про весну для школярів, в яких описані явища чудової пори року, коли після зимових холодів оживає природа. В веселих віршах можна знайти багато пізнавального, що допоможе закріпити знання шкільної програми і створити незабутній весняний настрій природного відродження. 
 
Так починається весна
 
Знов починається весна!…
Знов починаються дива…
То серед двору із-під снігу
Раптово визирне трава,
То раптом лагідні веснянки
Засіють щоки та носи,
Чи розщебечуться —
Ще зранку! —
Птахи на різні голоси!
А вчора…Вчора…
Що й казати!
Всі веселилися
До сліз:
Славко —
Дражнило й задирака —
Наталці проліски приніс!…
І зовсім це не дивина:
Так починається весна!
 
Анатолій Костецький
 

 
*    *    *
 
Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,— 
Сніжинки розтанули вмить. 
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати — 
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,— 
Чекати у гості її!
 
Марія Познанська

 
 
Весняні квіти
 
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
 
Олена Пчілка

 
 
Де поділася весна?
 
Диво дивне, дивина –
Де поділася весна?
Ми гуртом її шукали
І до сонечка гукали:
«Подивись-но з висоти,
Де нам весноньку знайти?»
Каже сонце: «Ось вона!
Спить у пролісках весна.
По снігах вона блукала,
От у лісі й задрімала.
А тепер я залюбки
До весни зроблю стежки!»
Враз з’явилися струмочки,
Задзвеніли як дзвіночки
По долинах, по ярах
І весні вказали шлях.
 
Людмила Цілик
 

 
Чарівна пора
 
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі..
В синім небі — журавлі…
Перші проліски цвітуть,
Перші джмеликі гудуть
Це прекрасна й чарівна
В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї
Голосисті солов’ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
 
Тетяна Корольова
 
 
Весняні Дзвони
 
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.
 
Микола Сингаївський
 
 
Травка-веснянка
 
Травко- муравко,
Стелись на галявку,
На стежку до броду,
На стежку до хати,
Де ходить по воду
Іванкова мати.
Травко-ласкавко,
Стелись аж до ґанку.
— Ми будем з тобою,-
Матуся сказала.—
Покропим водою,
Щоб ти не зів’яла.
Травко-веснянко,
Стелись на полянку,
На згір’я шовкові,
На луки під гаєм,
На землю в обнові,
Де ми виростаєм.
 
Микола Сингаївський
 
 
Журавлі
 
Прилетіли журавлі,
Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис…
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі…
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
 
Олександр Олесь
 

 
*    *    *
 
Іде лугом гречна панна,
Усміхається,
Її слідом срібна стежка
Заквітчається –
Ой не є то гречна панна,
Але є се зоря рання,
Королівна і царівна,
Красная Весна!
 
Василь Пачовський
 

 
 
Бурульчині сльози

 
 
Бурулька плакала-ридала, 
Не стримувала сліз гірких, 
Бо, вкутавшись у мокрий сніг, 
Зима на хмарах відлітала. 
– Куди ж ти! – плачучи питала, 
– Ще в нас лишилось стільки втіх!... 
Не доказала, та й розтала, 
І плач бурульчин раптом стих… 
 
Дзвінкий струмок з тих сліз з‘явився, 
Враз землю звеселив сумну, 
Й десь з талою водою злився… 
 
Здолавши кригу навісну, 
Несмілий пролісок пробився. 
Вітав він квіткою весну, 
І прокидаючись від сну, 
З струмка холодних сліз напився.
 
Тетяна Чорновіл
 
 

Мати-й-мачуха
 
Холодне сонце мрiяло 
Зимою про весну, 
Бліде проміння сiяло 
У землю крижану. 
 
Крижинки розтопилися, 
I враз з посiвiв тих 
Сто сонечок пробилося 
Маленьких золотих. 
 
Хоч на землi з’явилася 
Їх сонячна краса, 
Росли і ввись дивилися 
На рідні небеса. 
 
Як сонце враз ховалося 
В нічній холодній млі – 
Сто квіточок схилялося 
До рідної землі. 
 
Чия принадніша краса, 
Не думали вони, 
Бо з мріями про небеса 
Земні дивились сни.
 
Тетяна Чорновіл

 
Березень
 
Прокинься, земле, годi спати, 
Зимовi днi кудись пiшли, 
Бо дикi гуси-лебедята 
На крилах Весну принесли. 
 
Снiги, що Зиму ще чекали, 
Стекли в веселi ручаї, 
Замилувалась в води талi 
Верба на котики свої. 
 
Вже Весну сонце величає 
Промiнням нiжним на щоках 
I юний Березень стрiчає 
З пучечком пролiскiв в руках.
 
Тетяна Чорновіл

 
Квітень
 
Весно, весно! Перші квіти
Розцвітають на землі.
Сині проліски привітно
Зводять вінчики малі.
І хоч, може, буде влітку
Більше квітів запашних,
Та для нас найперша квітка
Наймиліша від усіх.
Ми завжди її помітим,
Весну в дім принесемо.
І тому цей місяць Квітнем 
По заслузі ми звемо.
 
Наталя Забіла
 

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. Ви можете зареєструватись, увійти на сайт вгорі, або увійти за допомогою соціальних мереж:

Войти через loginza

Коментарі

До даної статті поки немає коментарів. Станьте першим!