Нас уже:
1
8
1
1
0

Вход


Вы можете восстановить пароль либо зарегистрироваться если еще не проходили регистрацию.
Или ввойдите через
 

Дитячі вірші про тварин і птахів зимою

 

 

Добре мчати на санчатах

Лисенята й вовченята
посідали на санчата.
 
Ще й до них зайчата
сіли, 
і санчата
полетіли!
 
І санчата полетіли - 
аж у вухах засвистіло,
полетіли 
по узвозу
по снігу та по морозу...
 
Добре мчати 
на санчатах
сіроманцям-вовченятам.
 
Добре мчати 
на санчатах
лисенятам
і зайчатам.
 
Добре мчати по узвозу
по снігу та по морозу. 
 
Добре всім гуртом кричати:
-Добре мчати на санчатах! 
 
(Є.Гуцало)
 

Продавали сніг сороки

У долині, в луговині — 
біля двох доріг —
дві сороки-білобокі продавали сніг. 
Вихваляли, що смачний, 
що солодкий, запашний. 
Що зі снігом легко жити —
Хліб пекти, куліш варити. 
Не могли, мабуть, 
сороки й дня прожити без мороки
І тому — усім на сміх — 
продавали взимку сніг. 
Всім уголос вихваляли, 
наче й справді продавали
Їхню вдачу кожен знав, 
снігу зроду не купляв. 
Та сороки не вгавали, — 
сніг ще більше вихваляли.
Скре-ке-ке та скре-ке-ке, 
що це трапилось таке? 
Вихваляли, продавали, 
потім даром віддавали.
 
(Микола Сингаївський)
 

Зайчикові казка

Сипле, сипле білий пух,
Плаче Зайчик-Довговух,
Що щипнув те вушко хтось
Певно, лютий Дід Мороз.
 
Сипле, сипле білий сніг...
Зайчик скочив і побіг,
Біля мами в ямці сів,
Змерзлі вушка довго грів.
 
Слухав казку про город,
Де капуста скаче в рот,
Де цвіте солодкий мак,
Де нема лихих собак,
 
Що то кажуть: — Гав-гав-гав!
І смачненько задрімав.
А надворі, скільки міг,
Падав, падав білий сніг...
 
(Леся ХРАПЛИВА)
 

Зайчик

У лісі є полянка 
Поміж густих дерев, 
Росла там раз ялинка, 
Маленький зайчик жив.
Він з білочками грався, 
Сміявся до синиць, 
В чагарнику ховався 
Від лютих тих лисиць.
Аж ось настала осінь, 
А згодом і зима; 
Нема травички в лісі, 
Городини нема.
Післала завірюха 
Біленькі сніжинки, 
А зайчик змерз у вуха, 
Відморозив лапки.
Сніг промели ангели 
На стежечці у гай, 
Дзвіночки задзвонили, 
Приїхав Миколай.
Шапчину, рукавиці 
Він дав, ще й чобітки, 
І зайчик знов сміється, 
Що тепло вже в лапки!
 
(Леся Храплива)
 

Ялинка 

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрягся в саночки
Та й поїхав по ялинку.
 
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик - плиг!
Став ялинку відбирати.
 
Я - сюди, а він - туди...
"Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
а тоді рубай, ледащо!
 
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси - 
Ніде буде і сховатись!..
 
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці..."
 
Страшно стало... "Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, - 
Я не буду більш ніколи!.."
 
Низько-низько я зігнувсь,
А ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
 
(Олександр Олесь)
 

Снігурі

Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.
 
Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.
 
Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.
 
Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.
 
Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі. 
 
(Олександр Олесь)
 

Пташина під стріхою

Пташина під стріхою примостилася.
Мабуть вона від трудів притомилася.
Адже прудко вона жучків шукає
І мабуть вже прихід зими відчуває.
 
А зима прийде з холодами лютими.
Як їх пташині маленькій перебути?
Жучки поховаються в корі глибоко,
Не зможе їх примітити пташине око.
 
То ж для неї голодні дні настануть.
Одна надія, що люди її підгодують.
Зроблять для пташок годівниці,
Куди насипатимуть зерняток пшениці
 
Коноплі, льону і конюшини,
І так порятують життя пташине.
 
(Андрій Стойгора)
 

Читайте также: