Дитячі вірші про тварин і птахів зимою
.jpg)
Добре мчати на санчатах
Лисенята й вовченята
посідали на санчата.
Ще й до них зайчата
сіли,
і санчата
полетіли!
І санчата полетіли -
аж у вухах засвистіло,
полетіли
по узвозу
по снігу та по морозу...
Добре мчати
на санчатах
сіроманцям-вовченятам.
Добре мчати
на санчатах
лисенятам
і зайчатам.
Добре мчати по узвозу
по снігу та по морозу.
Добре всім гуртом кричати:
-Добре мчати на санчатах!
(Є.Гуцало)
Продавали сніг сороки
У долині, в луговині —
біля двох доріг —
дві сороки-білобокі продавали сніг.
Вихваляли, що смачний,
що солодкий, запашний.
Що зі снігом легко жити —
Хліб пекти, куліш варити.
Не могли, мабуть,
сороки й дня прожити без мороки
І тому — усім на сміх —
продавали взимку сніг.
Всім уголос вихваляли,
наче й справді продавали
Їхню вдачу кожен знав,
снігу зроду не купляв.
Та сороки не вгавали, —
сніг ще більше вихваляли.
Скре-ке-ке та скре-ке-ке,
що це трапилось таке?
Вихваляли, продавали,
потім даром віддавали.
(Микола Сингаївський)
Зайчикові казка
Сипле, сипле білий пух,
Плаче Зайчик-Довговух,
Що щипнув те вушко хтось
Певно, лютий Дід Мороз.
Сипле, сипле білий сніг...
Зайчик скочив і побіг,
Біля мами в ямці сів,
Змерзлі вушка довго грів.
Слухав казку про город,
Де капуста скаче в рот,
Де цвіте солодкий мак,
Де нема лихих собак,
Що то кажуть: — Гав-гав-гав!
І смачненько задрімав.
А надворі, скільки міг,
Падав, падав білий сніг...
(Леся ХРАПЛИВА)
Зайчик
У лісі є полянка
Поміж густих дерев,
Росла там раз ялинка,
Маленький зайчик жив.
Він з білочками грався,
Сміявся до синиць,
В чагарнику ховався
Від лютих тих лисиць.
Аж ось настала осінь,
А згодом і зима;
Нема травички в лісі,
Городини нема.
Післала завірюха
Біленькі сніжинки,
А зайчик змерз у вуха,
Відморозив лапки.
Сніг промели ангели
На стежечці у гай,
Дзвіночки задзвонили,
Приїхав Миколай.
Шапчину, рукавиці
Він дав, ще й чобітки,
І зайчик знов сміється,
Що тепло вже в лапки!
(Леся Храплива)
Ялинка
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрягся в саночки
Та й поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик - плиг!
Став ялинку відбирати.
Я - сюди, а він - туди...
"Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
а тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси -
Ніде буде і сховатись!..
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці..."
Страшно стало... "Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!.."
Низько-низько я зігнувсь,
А ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
(Олександр Олесь)
Снігурі
Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.
Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.
Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.
Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.
Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі.
(Олександр Олесь)
Пташина під стріхою
Пташина під стріхою примостилася.
Мабуть вона від трудів притомилася.
Адже прудко вона жучків шукає
І мабуть вже прихід зими відчуває.
А зима прийде з холодами лютими.
Як їх пташині маленькій перебути?
Жучки поховаються в корі глибоко,
Не зможе їх примітити пташине око.
То ж для неї голодні дні настануть.
Одна надія, що люди її підгодують.
Зроблять для пташок годівниці,
Куди насипатимуть зерняток пшениці
Коноплі, льону і конюшини,
І так порятують життя пташине.
(Андрій Стойгора)
Читайте также:
Опросы
Полезные ссылки