Нас уже:
1
8
0
5
5

Вхід


Вы можете восстановить пароль либо зарегистрироваться если еще не проходили регистрацию.
Або увійдіть через
 

Дванадцять місяців. Тетяна Чорновіл


Времена года

Грудень

Грудень впав морозом на грудки,
Ще й, мабуть, об них забився дуже,
Бо сердито дмухав на шибки,
В скло ламке перетворив калюжi. 
 
Справдився синоптикiв прогноз —
Кляту вдачу Грудню вiщували,
Вiтрюга, Хурделиця й Мороз
У його оселi зимували. 
 
Пiд кiнець добрiшим наче став,
Щось собi подумавши хвилинку,
Десь сокиру i санки дiстав...
Та й пiшов до лiсу по ялинку.
 
 Снежинки

Сiчень

Почався Сiчень снiговий,
Цей перший року вартовий
I, нарядивши скрiзь ялинки,
Листає календар новий. 
 
Ялинку в хатi, смiх в дворi,
Червонi днi в календарi
Та рiзнi свята-веселинки
Дарує Сiчень дiтворi. 
 
Вже превесела Коляда
З-за хмари в небi вигляда,
I щедро сиплеться пшениця,
На землю снiгом опада. 
 
Наш любий Сiчню, ще прийди,
За руку в свято поведи,
Вiдром чарiвним iз криницi
Налий цiлющої води. 
 
Снежинки

Лютий

Чом це, мiсяцю хороший,
Називають тебе Лютий?
За метелицi й порошi,
Чи за став, що льодом скутий? 
 
Що холодним днем лютневим
Змусив ти мороз трiщати,
Чи за iнiй, що деревам
Одягнув найкращi шати? 
 
За двори з снiговиками
Чи за зашпори в долонi,
Чи за ковзанку з санками,
Чи за носики червонi? 
 
Чи за землю, що вкриваєш
Снiговою пеленою,
Чи за смуток, що ховаєш,
Зустрiчаючись з весною? 
 
 

Березень 

Прокинься, земле, годi спати, 
Зимовi днi кудись пiшли, 
Бо дикi гуси-лебедята 
На крилах Весну принесли. 
 
Снiги, що Зиму ще чекали, 
Стекли в веселi ручаї, 
Замилувалась в води талi 
Верба на котики свої. 
 
Вже Весну сонце величає 
Промiнням нiжним на щоках 
I юний Березень стрiчає 
З пучечком пролiскiв в руках. 
 

Квiтень 

Удосвiта Весна вставала, 
Все шила Квiтневi сорочку: 
Зробила сонячну торочку, 
Найкращi квiти вишивала.  
 
Ще здавна сказано в народi, 
Що Квiтня Веснонька квiтчає. 
Та вiн того не помiчає — 
Розсаду садить на городi. 
 
Бо сам надумав (та чи зможе) 
Рiк днем весняним годувати. 
Чи встигне все позасiвати? 
Хiба що Травень допоможе. 
 
Спинився враз, замилувався 
На подаровану обнову, 
Вдягнув сорочку празникову 
I таки справдi заквiтчався.
 
  

Травень 

Збивши з трав холоднi роси, 
На свiтанку Травень косить, 
Дружне птаство стоголосе 
До небес його пiдносить. 
 
 Праця Травневi вдається 
Любо росами косити, 
А Весна стоїть, смiється, 
Заплiтає в коси квiти. 
 
Пiд калиною для Травня 
Тихо пiсню заспiвала. 
Та весняна пiсня давня 
Соловейка здивувала.  
 
Всяк ту пiсню слухать хоче, 
Нащо раптом обiрвалась! 
Посмутнiли в Весни очi, 
Десь iти вiд нас зiбралась. 
 
Так заведено у свiтi: 
Що прийде — те все минає. 
Довго травам зеленiти, 
Тiльки Травня вже немає. 
 
Ще косив на луках зрання 
Та й пропав кудись з Весною. 
Лiто йде. Весни прощання 
Лине пiснею сумною.
 
  

Червень 

Лiто у Червня картоплю пололо, 
Лiто осотом пальчик вкололо. 
Сльози дощем на бадилля линуло, 
З Сонцем до рiчки купатись майнуло. 
 
Кинувся Червень, ходить-никає, 
Лiто iз Сонцем повсюди шукає. 
Вже коли Сонце за обрiй скотилось, 
Лiто до Червня тодi нагодилось. 
 
— Ой, не сварися, я довго пололо! 
Глянь лиш, як пальчик осотом вкололо!
Червень не сердиться: — Це з непривички, 
Я подарую тобi ... рукавички. 
 
Завтра раненько, лиш буде свiтати 
Встанем картопельку вдвох пiдгортати.
 
  

Липень 

Стрибало-бiгло Лiтечко 
Через зелене житечко, 
За Лiтом Сонце вслiд. 
 
Веселе щось мугикали, 
Бо їх у гостi кликали 
До Липня на обiд. 
 
Швиденько лiсом, травами 
I луками-отавами 
До Липня йшли вони. 
 
Зварив їм Липень борщику 
В полив’яному горщику 
З нової ярини. 
 
I пирогами пишними 
З малиною та вишнями 
Ще пригощав в садку. 
 
Вже Лiтечко наїлося, 
До вишнi прихилилося, 
Заснуло в холодку. 
 
Дрiмало й посмiхалося, 
А Сонце колихалося
 В сiмох медах густих. 
 
Дощинки рясно крапали, 
То Хмари в небi плакали, 
Щоб пригостили й їх.
 
  

Серпень 

— Мiй Серпню, любий мiсяцю, 
Гайда, купатись пiдемо, 
Ласкаве тепле Сонечко 
Давно в рiцi купається.  
 
— Не можу зараз, Лiтечко, 
Бо саме в полi хлiб стоїть, 
В нiм вiтер грає хвилями, 
Того й гляди — осиплеться. 
 
— В коморi хлiб — прийди тепер, 
До лiсу сходим по гриби. 
— Зажди ще трошки, Лiтечко, 
Збираю раннi яблука. 
 
— Довiдайся ж, мiй братику, 
Прийди, хоч попрощаємось. 
— Iду вже, лиш картопельку 
На всiх грядках упораю.  
  
Бiжить-спiшить з гостинцями, 
Та Лiтечка нiде нема — 
Метеликом малесеньким 
Кудись удаль полинуло.
  
— Бери ж гостинцi, Осене, 
Це все — дари вiд Лiтечка, 
А я пiду байраками 
Шукать свого метелика. 
 
 

Вересень 

Вже й Вересень прийшов до нас 
З яскраво-пiзнiми квiтками 
I першокласникiв з книжками 
Повiв у школу перший раз.
  
Всi Лiта красного дари 
Хазяйка Осiнь позбирала, 
На сiм замкiв позапирала 
Й ключi швиргнула догори.
  
Аж в синiм небi тi ключi 
По-журавлиному курличуть, 
Неначе нас з собою кличуть, 
В далекий вирiй летючи. 
 
Ген-ген i Вересень летить 
У край незнаний з пташками. 
А вслiд ледь жовтими листками 
Осiннiй вiтер шелестить.  

 

Жовтень 

Вранцi Осiнь трохи змерзла, 
Треба якось зiгрiвати: 
Теплi днi намалювати 
Здумав Жовтень — майстер пензля. 

I на тiй його картинi 
Сонце весело свiтилось, 
Жовтим соняхом котилось 
По яснiй небеснiй синi. 

Море барв в осiннiм листi, 
А на яблуках — рум’яна, 
Панi Осiнь гарно вбрана, 
В горобиновiм намистi.
 
Осiнь глянула, зрадiла, 
Що картина так вдалася, 
В жовте листячко вдяглася 
Й Жовтня в танцi завертiла.
 
  

Листопад 

Листопад, струсивши листя, 
Вiтром хилить гiлля голе. 
Зблiдло сонце променисте, 
Роздає промiння кволе.  
 
Мряка холодом розверзла 
Небеса важкi iмлистi. 
Панi Осiнь сильно змерзла 
I сховалась в вогкiм листi.
  
Вгрiлась в листi й засинає, 
Як ведмiдь старий в барлозi. 
Листопад iде-минає, 
Бо Зима вже на порозi.

 

 Читайте также:
 
  

 


Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. Ви можете зареєструватись, увійти на сайт вгорі, або увійти за допомогою соціальних мереж:

Войти через loginza

Коментарі

До даної статті поки немає коментарів. Станьте першим!