Багато батьків скаржаться на те, що їхня дитина не вміє ділитися своїми речами, проявляючи при цьому неймовірну жадібність. Однак, насправді, саме батьки можуть своїм прикладом або неправильними вчинками дати малюкові «зелене світло» на таку поведінку.
Не варто бентежитися і червоніти, якщо ви помічаєте, що ваша дитина стає жадібною − необхідно правильно виховувати дітей, вчити їх розуміти, що таке власність, а також те, що нею можна ділитися, отримуючи від цього задоволення.
Прояв дитячої жадібності
Перші прояви жадібності у дітей можна виявити у віці двох років. Це пов'язано з тим, що малюки до трьох років ще не вміють ділитися, а значить, конфліктів на цьому ґрунті не уникнути. У віці 2-3 років дитина вже починає усвідомлювати, що є «чужі» і «свої» речі, які стають якоюсь частинкою малюка, його власністю.
Малюк може не хотіти ділитися, тому що йому не подобається людина або іграшка настільки дорога, що він просто не в змозі з нею розлучитися. Задумайтесь: у дорослих також є речі, які вони не хочуть позичати навіть найближчим друзям.
Маленька дитина ще не в змозі усвідомити, що вона віддає іграшку не назавжди, а тільки на певний час. Крім того, малюк не може знайти відповідь на питання, чому він повинен просто так віддавати чужій дитині свою улюблену іграшку. Батьки у процесі виховання повинні навчити дитину ділитися, доступно пояснивши необхідність цього.
Як навчити дитину ділитися
1. Перше, що необхідно зробити батькам − розповісти правила дотримання черги: спочатку півгодини іграшкою пограє сусід Вітя, а після цього − Вася. Однак, у трирічних діток ще не сформоване поняття часу, тому можна використовувати звуковий сигнал.
Встановіть таймер, який гратиме мелодію щопівгодини: це означатиме, що настав час передати іграшку іншій дитині. Час очікування іграшки можна відвести на якесь не менш цікаве заняття.
2. Важливо розповідати дитині казки, в яких висміюють жаднюг, разом подивіться мультфільми, в яких герої вчаться ділитися з іншими. Також згадайте або придумайте історії про «хороших діток», які люблять ділитися своїми речами − на малюків чудово діють чужі приклади.
3. Батьки також не повинні забувати про дотримання встановлених правил: продемонструйте дитині, що мама ділиться з татом бутербродом, а він радіє цьому і вдячний їй.
Якщо ваша подруга прийшла позичити книгу, покажіть малюкові, наскільки їй приємно, що мама ділиться своєю річчю. Адже, особистий приклад − це найкращий урок.
4. У деяких випадках варто уникати конфліктних ситуацій, пов'язаних з дитячою жадібністю, аніж робити з неї скандал або перетворювати на цілий урок моралей. Тому краще не брати з собою в пісочницю улюблені або нові іграшки, якими малюк не погодиться ділитися.
5. Батьки повинні навчити дитину йти на поступки, при цьому домовтеся, що якщо ви даєте комусь пограти м'ячем, натомість ваша дитина може позичити сусідську машинку. Не варто також забувати, що у малюка все одно має бути щось особисте − річ, якою він не повинен ні з ким ділитися. Тільки в такому разі він буде шанобливо ставитися до власності інших дітей.
Прояв дитячої жадібності у дитини свідчить про недоліки у батьківському вихованні − це не вроджене почуття, а значить, мама і тато повинні навчити маля бути щедрим. Якщо ви зумієте прищепити дитині розумну поведінку у спілкуванні з оточуючими, вона усвідомить, що ділитися своїми речами набагато приємніше, аніж мати репутацію жаднюги в колективі.
