Батьки радіють, коли бачать щиру любов із боку своїх дітей. Але буває й так, що за здоровою прив’язаністю дитини до мами і тата ховається спотворене і хворобливе почуття. Інколи діти не терплять, коли їх покидають навіть на хвилину і не розуміють, що батьки − це люди зі своїми правами, інтересами і почуттями.
Зверніть увагу на поведінку свого малюка: він щиро цікавиться, чим живуть його рідні, готовий співпереживати або втішати їх, чи налаштований егоїстично і зосереджений виключно навколо своїх проблем.
Ознаки нездорової прив'язаності
1. Дитина перестала робити що-небудь самостійно, щоразу перекладає на батьків свої обов'язки.
2. Малюк постійно вимагає присутності мами чи тата поруч із собою, не відчуває потреби побути на самоті і знайти собі заняття до душі.
3. Спілкування з дитиною стає виснажливим і вимагає значних емоційних витрат у батьків. Вони мимоволі починають віддалятися від дитини, що викликає у малюка ще більше прагнення бути в центрі уваги. Що сильніше дитина «чіпляється» за спідницю матері, то більше вона прагне до особистого простору і всіляко відстоює права на особисту свободу.
Як подолати нездорову прив’язаність дитини
1. Не обмежуйте спілкування дитини у колі сім'ї: малюк повинен спілкуватися зі своїми однолітками, бабусями і дідусями, а не тільки з батьками.
2. Привчайте дитину допомагати іншим, вітатися з сусідами, ввічливо розмовляти зі старшими.
3. Залишаючи малюка з нянею або кимось із родичів, скажіть, що йдете не назавжди і скоро повернетесь. Якщо ви скажете точний час свого приходу, але запізнитеся, малюку буде важко вас очікувати. У такому випадку краще говорити приблизний час свого повернення.
4. Якщо малюк щойно почав ходити в дитячий садок і боїться залишатися в незнайомій компанії, постарайтеся зрозуміти його страх. Обійміть його і переконайте, що вихователька хороша і не завдасть йому шкоди. Розкажіть дитині, чим вона займатиметься в садочку, доки ви не прийдете: грати з іншими дітьми, їсти, гуляти на свіжому повітрі у дворі.
5. Дуже важливо обговорювати з дитиною спільні плани на майбутнє, щоб дати зрозуміти, що ви теж хочете з ним проводити час і приділяти увагу. Наприклад, пообіцяйте купити великий диван замість маленького ліжечка, коли вона виросте, або навчити грати в шахи чи пекти торт.
6. Вмійте наполягати на своєму, але при цьому не сперечайтеся з дитиною. Поясніть, що ви не можете весь час бути поряд, тому що у вас є особистий час і обов'язки.
7. У разі болючої прив’язаності дитини обов'язково зверніться до дитячого психолога, який допоможе подолати тривожність, вдавшись до арт-терапії та казкотерапії. За допомогою творчості і казок малюк в алегоричній формі буде переживати власну історію, замінюючи сумний кінець хепі-ендом.
Дитяча прив’язаність небезпечна так само, як і будь-яка інша паталогічна залежність. Більше того, іноді така тривожність може не пройти з роками, а тільки посилитися.
Нездорова прив’язаність дитини заважає налагодити довіру у відносинах між батьками і дітьми, робить їх несамостійними та егоїстичними. Діти дуже бояться того, що їх відштовхнуть, тому частіше говоріть навіть примхливому і неслухняному малюкові, як сильно ви його любите.