Згадаймо чи уявімо показову ситуацію: Ви дитина, батьки взяли Вас з собою у гості до далекої родички, яку Ви певно ніколи майже і не бачили. І умовна тітонька Ліда дуже наполегливо намагається Вас розцілувати або обійняти. Дивно, коли майже незнайома людина так поводиться з Вами, а батьки кажуть: “Ну обійми ти тітоньку Ліду, вона ж образиться! Не сором нас!” Саме з таких дрібних епізодів дитинства формується ставлення та повага особистих меж. Якщо такий випадок стане не одиничним, то надалі вже дорослій особистості буде важко сказати “Ні”, людині без особистих кордонів буде важко надалі визначити своє місце в житті, отримувати задоволення від власної діяльності, а найгірше, що може статись, Ваше вже доросле чадо буде пробачати неприйнятне ставлення до себе і стане заручником токсичного оточення. Як такого не допустити? Як все ж таки навчити дитину визначати та захищати особисті межі?
Загалом, тема кордонів стає актуальною, коли дитина починає усвідомлювати що є “я”, “моє” і “дай”. Саме з цього моменту варто починати закладати у свідомість дитини, що вона заслуговує на повагу її особистих меж. Варто зазначити, дитина має поважати не тільки свої кордони, а й особисті межі людей, що її оточують.
“Не чіпай, це моє!”
До болю знайома фраза для батьків діток дошкільного віку. Але, варто пам'ятати, дитина має право на власні речі та іграшки та не важливо, що їй купили їх Ви. Дитина має сама вирішувати, як буде користуватися своїми речами. Звичайно, вона може їх зіпсувати, а згодом клянчити нові. Тут настає Ваша черга запастись терпінням і дати зрозуміти дитині, що нових незапланованих покупок іграшок не буде. Так, це може здатись жорстоким, але, якщо дитина має право вирішувати долю тої чи іншої речі самостійно, то вона повинна розуміти причинно-наслідкові зв'язки й паралельно вчитись відповідальності.
Розглянемо ще одну ситуацію. Дитина не хоче ділитись своїми іграшками з іншими. Що робити? В першу чергу, не змушувати дитину ділитись. Зі своєї сторони Ви тільки можете пояснити, що можна на час обмінятись іграшками, але не забувайте уточнювати, що обидві сторони можуть відмовитись від обміну.
● Перш ніж взяти річ дитини спитайте її дозволу. Введіть таке ж правило і в іншу сторону. Якщо дитина хоче взяти чужу річ, їй також потрібно запитати дозвіл і у випадку чого бути готовою до відмови.
● Перед тим, як зайти у кімнату дитини потрібно стукати. Просте правило, яке продемонструє повагу до дитини та її простору. Просіть Вашого малюка так само робити та щодо себе.
● Якщо на полицях з іграшками чи одягом стало забагато зайвого, сортуйте ці речі разом з дитиною та прислухайтесь до того, що вона вважає зайвим, а що ні.
● Давайте дитині право вибору. На приклад: одягнути жовту чи синю кофтину? З’їсти кашу чи суп? Для Вас це не стане чимось принциповим, але Ваша дитина буде знати, що її думку поважають та дослухаються до неї.
Можна тебе обійняти?
Повертаємось до травмуючого прикладу, який ми навели на початку. Часто, через велику любов до дитини ми забуваємо питати, чи згодна вона на обійми, чи інший тактильний контакт зараз. Ще гірше, коли батьки у випадку негативної реакції дитини на небажаний контакт починають ображатись та маніпулювати. Так батьки не тільки знищують тактильні кордони, а ще й вкорінюють почуття провини, яке, на жаль, впливатиме на життя дитини навіть гірше, ніж можливо собі уявити. Тож, прості правила:
● Запитайте у дитини, чи готова вона зараз до тактильностей.
● З 3-х річного віку починайте вчити дитину переодягатись самостійно. Та не переодягайтесь при ній також.
● Навчіть дитину самостійно піклуватись про свою гігієну.
Сексуальне виховання
Насправді, це дуже важливий пункт. Вам, як опікуну, який несе відповідальність за безпеку дитини варто починати розмовляти з дитиною на тему сексуального виховання задовго до підліткового віку. Маленькій дитині, звичайно, не потрібні всі подробиці, але необхідно пояснити їй її анатомію, називаючи все своїми справжніми іменами, а також розповісти, що ніхто не має права чіпати її інтимні зони, окрім спеціалістів, попередньо попередивши про це батьків. Чому не можна називати частини тіла дитини якимись завуальованими назвами? Безпека. Якщо з дитиною станеться щось неприйнятне, вона повинна вміти пояснити, що саме сталось.
Право на вираження емоцій
Поважайте емоції дитини. Поясніть дитині, що вона має право відчувати злість, смуток, образу і весь спектр негативних емоцій. Це нормально і такі емоції не зроблять її поганою людиною і не змінять Ваше ставлення до дитини.
Право дитини розпоряджатись особистою інформацією
Дуже поширена помилка батьків - обговорювати приватне життя дитини зі своїм оточенням. Таким чином Ви вщент знищуєте довіру до себе. Більш того, Ви демонструєте зневагу до власної дитини.
● Дайте Вашому чаду можливість самостійно визначати з ким ділитись подробицями особистого життя, а з ким - ні.
● Не нав’язуйтесь із запитаннями про друзів, стосунки й т.д.
● Не діліться подробицями й власного особистого життя, якщо дитині це нецікаво.
● Не обговорюйте хвороби, комплекси, перше кохання дитини… з рідними та друзями.
Основним правилом у вихованні є Ваше усвідомлення того, що дитина не є вашим продовженням, ба більше власністю. Дитина - маленька особистість, у якої є власна думка та індивідуальні реакції на ситуації. Ми розуміємо, ніхто не може навчити нас бути ідеальними батьками, але ми завжди можемо докласти зусиль зі свого боку, щоб стати хорошими батьками. Запасіться терпінням та не забувайте демонструвати все на власному прикладі.
Підготувала Дарина Костенко
