Батьківські очікування пов'язані з уявленнями про бажане надіями і мріями. Проте вони не завжди виправдовуються, а результат може бути абсолютно протилежним.
Якщо ваші батьківські очікування не виправдалися, то ви відчуваєте розчарування, спустошеність або навіть гнів. Може спостерігатися й інша реакція – виникне зацікавленість і азарт терміново все виправити і зробити саме так, як було задумано. Це справедливо, якщо наші дії спрямовані на неживі предмети, проте часто батьки використовують подібні методи в процесі виховання дітей.
Батьківські сподівання
Дуже часто батьки скаржаться на те, що їхня дитина не слухається, погано вчиться, стала некерованою. При цьому вони додають, що хотіли виростити помічника, відмінника, спортсмена. Більше того, мама і тато іноді ставлять дитину перед фактом: «Ми в тебе вкладаємо по максимуму, ти зобов'язаний нам, а замість цього».
Така реакція батьків нагадує відношення до неживого предмету, при цьому обидві сторони при цьому обидві сторони – і дитина, і батьки – відчувають розчарування і нерозуміння один одного.
Почуття боргу перед батьками
Погодьтеся, смішно чекати від дитини першого місця в змаганнях з тенісу, якщо вона тільки почала займатися. Чи не здається вам, що це більше схоже на борг дитини перед вами? Звичайно, ви, як будь-який люблячий батько чи мама, бажаєте для дитини тільки кращого, проте спробуйте знайти золоту середину між повинністю і надією.
Добре ще, якщо батьківське уявлення хоч трохи відповідає реальним завданням розвитку дитини, її реальним сподіванням і потребам. Дуже складні завдання стоять перед дітьми, що бажають відповідати батьківським очікуванням. Дитина дуже старається, виконує усі інструкції, живе за нав'язаним їй розпорядком, але все одно не відповідає надіям батьків.
Замисліться, чи так це насправді невинно просто сподіватися, не вкладаючи зусиль і нічого не роблячи? Набагато простіше перекинути відповідальність на іншого, в даному випадку – на дитину, будити в ній почуття вини.
Якщо діти не виправдовують батьківських очікувань
Батьків хвилює питання, що ж робити, якщо діти не виправдовують очікування батьків. Щоб відповісти на нього, складіть власний список батьківських очікувань, розділивши їх на актуальні і довгострокові.
Не усі батьки готові озвучити свої очікування дітям, малюки частенько здогадуються про них через розчароване зітхання батьків або невдоволені репліки в їхню адресу.
Насправді ж необхідно навчитися говорити про свої очікування, при цьому почути відповідь дитини і її думку. Тоді порожні очікування можуть перетворитися на плідну взаємодію, де у кожного є своя доля участі.
Поцікавтеся також, чого дитина чекає від вас. Навчіться поважати сина або дочку як особистість і дозвольте йти своїм шляхом, допомагаючи, не лише вказуючи на помилки і промахи.
Спробуйте подивитися на ситуацію очима своєї дитини, будьте мудрим батьком чи мамою і прислухайтеся до свого серця. Багатьом дорослим важко визначити, що важливіше в даний момент для їхнього малюка – інтенсивно займатися заради майбутнього або приділити увагу тому важливому для їхньої дитини, що відбувається зараз. Знайти золоту середину необхідно, але буде сумно, якщо в процесі цього вибору дитина втратить найважливішу складову її життя – дитинство, яке швидко проходить, і ця втрата непоправна.
Ніхто не сперечатиметься з тим, що батьки завжди хочуть кращого для своїх дітей. Але важко заперечувати і те, що дуже часто батьки намагаються на дітях виправляти власні помилки – нереалізовані плани, незадоволені амбіції. Цього робити не можна, люблячі батьки повинні враховувати особливості особистості дитини, її бажання і потреби.
