Ох, як не легко батькам стримуватися, аби не накричати на дитину! Коли вже сотні разів попросив щось зробити/не робити, а дитина навіть і пальцем не ворухне, або здається що навіть не чує батьків. Може треба покарати дитину?
Насправді крики та покарання призводять до ще більшої непокори та ігнорування прохань батьків: покарання веде до поганої поведінки, що призводить до ще більшого покарання. Згодом цей метод виховання просто втрачає ефективність – дитина закривається та ігнорує агресію. Важливо пам'ятати, що застосування словесних та фізичних покарань спричиняє багато негативних наслідків для виховання дітей. Вони озлобляються, починають хамити й агресивно ставляться до батьків та оточення. Згодом виховувати дитину без крику та покарання стає неможливим. Бо діти звикають до спілкування на підвищених тонах. До того ж якщо дитина страждає від постійних криків, у майбутньому це може зробити її невпевненою, їй складно буде постояти за себе або навпаки викличе спалахи гніву при першій невдачі.
Що ж робити батькам, аби виховати активну, добру та щасливу дитину без криків та покарань?
1. Власний приклад
Це, мабуть, найунікальніший метод виховання. Якщо в сім'ї батьки обходяться без криків, істерик та погроз, то скоріш за все і дитина буде намагатися вибудовувати таку ж модель поведінки. Якщо головним способом впливу на дитину є покарання, їй неминуче передається дана модель поведінки й запускається коло негативних емоцій.
2. Єдність у стратегії виховання
Особливо зверніть увагу на вибір єдиних стратегій у вихованні дитині. Якщо батьки не приходять до єдиних вимог та методів виховання, дитина змушена постійно робити вибір, кого слухатися, а оскільки єдиних та ясних вимог немає – постійно виявляється винна. Почуття провини також породжує низку негативних емоцій, які завжди можуть знайти конструктивний вихід, що неминуче проявляється у поганому поведінці.
3. Навчіть керувати емоціями та розуміти почуття
Навчіть дитину розуміти свої почуття та емоції та вміти ними керувати. Для того, щоб розвивати емоційний інтелект у дитині, батькам необхідно насамперед змусити себе контролювати власний емоційний стан.
Дуже важливо говорити дитині про свої почуття, так вона вчиться бути уважною до емоційного стану інших людей, а також отримує пояснення багатьом батьківським вимогам і вчинкам.
Важливо розділяти та розуміти будь-які почуття дитини, а не заперечувати їх. Якщо змусити дитину ігнорувати та придушувати те, що вона відчуває, надалі вона буде просто не здатна контролювати свої емоції, що може обернутися не лише поведінковими порушеннями, а й психологічними проблемами.
4. Заохочення чи підтримка?
Більш важливе, цінне і дієве заохочення гарної поведінки, ніж покарання за погане. Позитивне підкріплення (таке як похвала, посмішка та обійми) – це успішний виховний прийом, що має вирішальне значення для мотивації дітей. Дитині важливо знати та розуміти, коли вона робить правильні дії, а похвала з боку батьків є свого роду індикатором того, що робить добре.
5. Аргументуйте ваші прохання та заборони
Найкращий варіант для батьків мати чіткий список заборон і обов'язково завжди аргументувати їх. При цьому з вуст не повинні звучати аргументи на кшталт «бо я так сказав(ла)». Заборони повинні бути підкріплені тим, що певні дії можуть завдати шкоди дитині або оточуючим. А все інше треба дозволяти, адже дитині треба пізнавати світ.
6. Будьте з дитиною поряд
Розмовляйте та проводьте час разом – грайтеся, малюйте, гуляйте тощо. Регулярно комунікувати з дітьми, тільки так можна виховати їх слухняними та допитливими без криків та покарань. Ви побачите, що дитина більше довірятиме вам, прислухатиметься, поважатиме ваше прохання.
При вихованні долучати дитину до домашнього господарства та розв'язання сімейних проблем. Звичайно, дитина не може брати участь у вирішенні серйозних та глобальних проблем, але довірити вибір хліба в магазині або вибір кольору стін у його кімнаті цілком можна.
7. Терпіння та ще раз терпіння
Також потрібно вчитися тренувати своє терпіння. У будь-якій суперечці та складній ситуації батьки залишаються дорослими та саме від них залежить результат. Діти схильні до істериків, маніпуляцій та інших прийомів, які можуть вивести із себе. Але мамам і татам важливо зрозуміти одну річ - дитина тільки формує свій світогляд, і головне завдання допомогти й терпляче вказувати правильну дорогу, а також вміти приймати думку малюка, яка може не збігатися з думкою батьків.
Виховання – це результат, а тривалий, трудомісткий і відповідальний процес, під час якого закладаються базові установки особистості, тому важливо застосовувати правильні, демократичні методи – виховання без крику, без істерик і загроз.
Якщо батьки стикаються з тим, що дитина не слухається, вередує, грубить або демонструє інші форми небажаної поведінки, варто зупинитися і задуматися, в чому причина цієї поведінки. Для цього звернутися до дитячого або сімейного психолога.
Підготувала Катерина Манакова
