Сім'я допомагає закласти основи характеру малюка, оскільки батьки є для нього найчастіше головним авторитетом, а багато моделей поведінки діти запозичують саме у мами і тата.
Сім'я традиційно є головним інститутом виховання, малюк протягом усього подальшого життя зберігає те, що набув у дитячі роки. Це своєрідний колектив, який відіграє важливу роль у вихованні дитини.
Вплив виховання на розвиток особистості дитини
Ніщо так не впливає на дітей, як виховання у сім'ї. Так склалося, що у кожної сім'ї своя система виховання, яка складається з сімейних традицій, характерів батьків і дітей, цілей і методів виховання, обставин життя всіх членів сім'ї.
Деякі батьки вважають себе скульпторами, і, якщо, раптом, скульптура не вдасться, завжди можна перекласти вину на матеріал. Такі «батьки» забувають, що «діти» - живі, наділені безсмертною душею і волею.
Розвиток людини − багато в чому процес автономний, пробудження волі маленької особистості, еволюція її самостійності. Під «самостійністю» маємо на увазі два ключові моменти - «сам» і «стою». Навчити дитину стояти саму і дати їй можливість розвиватися без сторонньої допомоги − ось головне завдання батьків.
Психологи виділяють чотири стилі виховання дитини в сім'ї. Кожен із них по-різному впливає на дитину.
Авторитарний стиль виховання
Авторитарний стиль виховання ґрунтується на постійному придушенні батьками ініціативи і почуття власної гідності у малюка. Звісно ж у батьків можуть бути певні вимоги до дітей, однак це не означає, що єдиними методами виховання повинні бути накази і насильство. За таких обставин малюк може відповісти вам брехнею, лицемірством або навіть ненавистю.
Авторитарний стиль виховання заважає розвиватися дитині, не вчить самостійно приймати рішення, пригнічує відчуття власної гідності, ініціативність, віру у свої сили.
Гіперопіка дитини
Для дитини у сім'ї «квочкою» може стати як мама, так і батько, бабуся чи навіть няня. В умовах гіперопіки батьків миттєво задовольняються усі потреби дитини, її захищають від усіх впливів ззовні, що може призвести до не дуже хорошого результату.
Як би парадоксально це не звучало, проте як авторитарний стиль виховання, так і гіперопіка мають схожий вплив на дитину − вона не здатна приймати рішення, а з часом гіперопіка може призвести до бунту.
Ліберальний стиль виховання
Ліберальний стиль виховання поширений серед пасивних батьків, яких не надто хвилює, де і чим займається їхній малюк. Світ дітей і світ дорослих існують окремо.
Позбавлені батьківської уваги діти виростають демонстративними особистостями, для них почуття свободи − це ніщо інше як самотність.
Демократичний стиль виховання
Ідеальний варіант − це сім'я із демократичним стилем виховання, у якій діти ростуть гармонійними особистостями. Але побудувати демократію у сім'ї − завдання не легке, воно вимагає зрілості і дітей, і батьків, а також їх здатності і готовності до співпраці.
На жаль, у сім'ях найбільше дістається неслухняним дітям, тим, хто чинить опір батьківським наказам. Перш ніж кричати на малюка або карати його, намагаючись повністю підпорядкувати своїй волі, задумайтеся про причини непослуху.
Дитина, що має свою думку і вміє її обґрунтувати, виросте людиною, здатною захистити свої інтереси і відстояти свою точку зору. Пригнічуючи волю малюка, сприймаючи його як «матеріал для ліплення», вимагаючи послуху в усьому, ми творимо зло.
У сім'ї дитина отримує перший життєвий досвід, робить спостереження і вчиться, як себе вести в різних ситуаціях. Формування особистості дитини багато в чому залежить від стилю виховання, прийнятого у сім'ї. Їх розрізняють декілька − авторитарний, ліберальний, демократичний і гіперопіка.
