13 січня українці святкують ще одне зимове свято – Щедрий вечір, вечір перед старим Новим роком (він же «Васильєв вечір», він же «Василя і Меланки»). Розповідаємо як святкувати та чим пригощати у ці святкові дні.
Слов'яни вірили, що в цей день необхідно накривати пишні столи й влаштовувати галасливі гуляння - тоді в Новому році всю сім'ю обов'язково чекає щастя та удача. Щедрим або багатим цей вечір вважався тому, на святковому столі мали бути такі страви: ковбаси, свинячі кишки з кашею, смажене м'ясо та інші. Крім них готували ще вареники зі сметаною, книші й обов'язково гречані млинці з додачею м'яса, варили другу кутю, заправляючи її смальцем або вершками.
Перед тим, як сідати за стіл, сім'я молиться і дякує Господу за здоров'я і добру долю. Потім всі, спробувавши куті, починають вечерю. Після святкової вечері сім'я співає колядки, щедрівки, господар виносить дідуха (традиційний сніп пшениці, який вносять на Святий вечір). Також господар будинку виносить трохи куті й пригощає всіх тварин, якщо вони є в господарстві. Існує повір'я, що на Щедрий вечір тварини розмовляють, але підслухувати їх не можна, бо той, хто підслухає їх розмову, помре.
Також люди вбиралися в костюми, ходили по домівках і співали пісні-щедрівки, вітаючи сусідів зі святами та бажаючи їм щастя, здоров'я і добробуту. В обряді щедрування активну участь брали дівчата і жінки, а також діти. Учасників щедрування і поздоровлення господар обов'язково обдаровував грішми, пиріжками, солодощами. Святкування щедрого вечора не обходилось без народних вистав з переодягненням. Найбільш популярним різновидом новорічного рядження була «Меланка». Побутували парубоча і дівоча «Меланки». В першій переодягались і виконували ролі хлопці, в другій – дівчата.
Закінчивши ритуальний обхід щедрувальники вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.
А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці до 14 років, а тому посівати дівчатам не годиться.
Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
На щедрий вечір дівчата ворожили, оскільки ритуали в ніч з 13 на 14 січня вважалися найбільш дієвими, а інформація - правдивою. Найвідомішим було гадання на чоботях. Дівчина знімала свої чоботи й клала: в правий – кусень хліба, в лівий – шмат печені. На подвір'ї вона ставала спиною до воріт і, заплющивши очі, кидала їх через ворота на вулицю. Якщо за браму воріт падав чобіт із хлібом, то, за повір'ям, після одруження життя буде щасливе, а якщо з печенею – погане. Носок чобота вказував напрямок проживання судженого.
Рахували кілки плетеного тину (тричі по дев'ять); яким попадеться останній, таким і буде чоловік – товстим чи тонким, струнким чи згорбленим. Кілок з корою означав багате життя в шлюбі, без кори – бідне, з сучками – гонористий характер судженого. Крім того, лічили палиці попарно: якщо в кінці тину залишалося непарне число – заміж не вийде.
Поширеним прийомом ворожінь було слухання різних звуків: луни, людських голосів, гавкоту собак тощо, які трактувалися в негативному або позитивному планах. Зустріч із першою твариною на вулиці вказувала на вдачу судженого: з собакою – на лиху, а життя собаче, з вівцею – на тиху і сумирну і т. п. Також після вечері дівчата брали ложки, якими вечеряли та виходили під вікна будинку. Там вони починали стукати ними, і де загавкає собака, то там і знаходиться суджений.
Що не можна робити на Щедрий вечір
Крім традицій і звичаїв, існують і деякі заборони 13 січня. Спираючись на багатовікові стандарти, в цей день не можна:
вимовляти вголос слово «тринадцять»;
рахувати монети й позичати гроші;
сваритися, ображатися і лихословити;
зустрічати свято в старому або темному одязі.
Наші предки на Щедрий вечір не готували страви з риби або птиці - вважали, що таким чином можуть відлякати удачу.
Прикмети 13 січня
У цей день слов'яни дізнавалися про майбутні події, спостерігаючи за вітром:
південний - буде хороший урожай зернових;
східний - вродять фрукти і ягоди;
західний - рибалка і надої виявляться знатними.
- якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
- якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
- якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
- якщо падає м'який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
- який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
- якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа;
- коли під Новий рік добрий сніг, то сій гречку;
- коли під Новий рік небо в зірках, буде урожай грибів;
- на Новий рік погода – буде в полі урода.
Також в ніч з 13 на 14 січня можна подивитися на небо. Якщо воно тихе і зоряне, то майбутній рік обов'язково виявиться щасливим.
Історія про Маланку (Меланку)
За стародавнім міфом, окрім сина, у все єдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Маланкою, бо вона була така мила й чарівна.
Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав зі срібного терема Маланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а зі свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Маланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами та душами предків.
